Каньйон Пінлу на півночі центрального Китаю продовжує повільно збільшуватися. Причина криється не стільки у вітрі та воді, скільки в тектонічному розломі, уздовж якого земна кора розтягується вже мільйони років. До цього додається ґрунт, який майже не чинить опору розмиванню.

Сам каньйон простягається приблизно на десять кілометрів, подекуди розширюючись до двох, а місцями його дно опускається на сто метрів нижче краю. Стіни майже прямовисні, що й робить долину такою впізнаваною. Вона є частиною активної Шаньсійської рифтової системи, загальна протяжність якої перевищує 1200 кілометрів.

Процес, який сформував цей ландшафт, запустився приблизно 10–12 мільйонів років тому, коли земна кора в Північнокитайському блоці почала розтягуватися. Він не завершився дотепер. Окремі ділянки кори зміщуються вгору і вниз відносно сусідніх, і саме через це в регіоні з’явилися глибокі западини та різкі перепади висот.

Швидкість, з якою долина видовжується, науковці оцінюють у 0,5–1,6 міліметра на рік. Причин такого руху називають одразу кілька. Це тиск, що лишився після зіткнення Індійської та Євразійської плит, ослаблення літосфери, а також переміщення речовини в мантії Землі.

Другу половину роботи виконує ґрунт. Провінція Шаньсі вкрита товстими шарами лесу — м’яких відкладень, надзвичайно вразливих до води. Через це уступи, які створила тектоніка, за короткий час набувають вигляду глибоких ярів із прямовисними стінами.

Та сама геологічна активність робить регіон небезпечним. У 1556 році тут стався один із найсмертоносніших землетрусів в історії людства: загинуло понад 800 тисяч людей. Значна частина жертв опинилася під завалами печерних жител, які місцеві мешканці вирили просто в лесових схилах.

Сьогодні долина відома здебільшого як місце для туристів і фотографів. Свого часу кінематографісти скористалися каньйоном як готовою натурою під час роботи над стрічкою «Велика стіна», що вийшла 2016 року. Для геологів же це передусім наочне підтвердження того, що зміни кори на цій ділянці Китаю не припинилися.

Що потребує підтвердження

Основні дані — розміри долини, вік розлому, швидкість розширення, перелік причин і обставини землетрусу 1556 року — збігаються в кількох незалежних виданнях.

Водночас частину деталей наводить лише одне джерело. Так, одне з видань називає цю рифтову систему Фень-Вейською, тоді як інше вживає лише назву Шаньсійської. Тільки в одному повідомленні йдеться про те, що розлом тягнеться від провінції Шаньсі до долини річки Вей, і що спостереження GPS засвідчили залежність процесу одразу від кількох чинників. Ще одне джерело окремо зазначає, що різні дослідження дають дещо відмінні оцінки швидкості розширення, а нинішній вигляд долини склався саме через поєднання тектоніки та ерозії. Ці подробиці поки що не підтверджені другим виданням.